Вільям Шекспір- геніальний англійський драматург і поет доби Відродження
Тема уроку: В. Шекспір – геніальний англійський драматург і поет доби
Відродження.
Мета уроку: повторити відомості про Відродження як культурно –історичну
добу, ознайомити з творчою біографією Шекспіра, з ознаками йо-
го поетичної та драматургічної творчості, із суттю так званого
«шекспірівського питання»; поглибити розуміння поняття «гу-
манізм»; розвивати навички аналітичного мислення,співтворчос-
ті; прищеплювати інтерес до лірики та драматургії,до надбань
світової культурної спадщини, зокрема до театрального мисте-
цтва.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, урок – презентація.
Обладнання: портрет В. Шекспіра, ілюстрації картин до творів В. Шекспіра, різні видання творів В.Шекспіра
Хід уроку.
I. Вступне слово учителя.
Повідомлення теми ,мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
II. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда з учнями.
- Що вам відомо про добу Відродження?
- Чим відрізнялася доба Відродження від доби Середньовіччя?
- Назвіть найвідоміших представників доби Відродження.
( Презентація доби Відродження)
III. Ознайомлення із біографією Вільяма Шекспіра.
1.(Презентація «Стратфордська версія»).
2. Розповідь учнів про життєвий шлях В.Шекспіра.
(Презентація).
3.( Презентація «На лондонських сценах»).
4.Розповідь учителя.
У 70-х роках ХVI ст. у Лондоні з’явилася велика група акторів, які називали себе слугами графа Лестера. Вони показували вистави на порогах готелів, як робили це під час мандрівок.
1576 року столяр Джеймс Бербедж, батько знаменитого драматурга Річарда Бербеджа,побудував у передмісті Лондона стаціонарний театр. Протягом нетривалого часу з’явився ще один. А до кінця століття у Лондоні налічувалося вже 9 театральних будов. Найбільшим із них був «Глобус», збудований 1599 року Бербеджем. У жодному європейському місті не було такої кількості театрів.
«Глобус» за своєю архітектурою нагадував поріг готелю: великий овальний простір був огороджений високою дерев’яною стіною. Під час вистави двір заповнювався бідняками – платили за фхід усього одне пенні. Вздовж внутрішньої стіни були влаштовані галереї для багатих жителів міста. Можна було сидіти просто на сцені.
Передня частина сцени була розташована просто неба, задня частина – прикрита навісом. Декорацій у сучасному розумінні цього слова не було. За часів В.Шекспіра іноді навіть писали на папері: «Ліс» або«Площа»; вивішували написи, щоб глядачі розуміли, де відбувається дія п’єси.Однак костюми акторів були дуже багатими: їх шили з шовку та атласу, прикрашали справжніми перлами.
Як і за часів давньогрецьких театрів. В англійському театрі усі ролі виконували чоловіки.
Дуже поважали в театрі «зберігача книг», який зберігав рукописи п’єс і вів виставу, а також суфлерів, тому що на підготовку вистави відводилося небагато часу й актори не завжди могли запам’ятати свої слова.
5.( Презентація « Театр «Глобус»).
На фасаді театру, в якому грав та для якого писав п’єси великий Шекспір,було написано латиною: «Totus mundus aqit histrionem». Розгадайте криптограму та дізнайтеся, що це за слова. У пригоді вам стане український алфавіт.
24
|
3
|
7
|
22
|
33
| ||
22
|
3
|
12
|
23
| |||
16
|
11
|
27
|
7
|
6
|
12
|
8
|
Відповідь: «Увесь світ лицедіє»
- Як ви розумієте ці слова? Чому їх було написано на театрі Вільяма Шекспіра?
- Чому їх було написано на театрі В. Шекспіра?
(Життя – театр, і люди в ньому – актори).
На емблемі театру зобразили Геркулеса, котрий тримав на плечах земну кулю. Емблема виявилася певною мірою пророцтвом. Шекспір став справді драматургом – Геркулесом, твори якого знають у будь – якій частині земної кулі.
6.Робота з підручником.
Знайдіть у підручнику на які періоди ділиться творчість В. Шекспіра.
Квітень 1616 року стратфордці запам’ятають надовго: 23 числа в день свого народження помер В. Шекспір. Йому було рівно 52 роки. Поховали його під олтарем тієї самої церкви, в якій хрестили. Це була його воля. За місяць до цього Шекспір підписав заповіт, у якому значилося, що і кому він віддає. Не забув жодного родича. Не забув і трьох своїх друзів, з якими колись радів успіхам театру «Глобус». Це були Джон Лемінг, Ричард Бербедж і Генрі Кондел. Кожному з них він залишив 26 шилінгів 8 пенсів «на придбання каблучок».Це були останні з його однодумців, з котрими він 20 років працював на сцені й для сцени. Залишив Шекспір і епітафію для свого надгробку , в якій застерігав не тривожити його прах.
Що ми розуміємо під«Шекспірівським питанням»?
1857 року до Страт форда приїхала американка, зупинилась у готелі, і того дня в книзі прибулих з’явилося її ім’я – Делія Бекон. Це не здивувало стратфордців: чимало шанувальників таланту їхнього великого земляка побувало тут за останні десятиліття. А викликало подив те, що протягом кількох тижнів американка ходила в церкву Св. Трійці, де був похований Шекспір,сідала біля його надгробку й зосереджено дивилась на напис, не звертаючи уваги на місцевих роззяв, котрі сходились. Щоб глянути на «американське чудо».Звернув на неї увагу й констебль, котрий і заарештував Делію Бекон, коли вона разом із стратфордськими п’яничками, яким американка пообіцяла шилінг,намагалась пробратися в гробницю Шекспіра. Затримана виявила всі ознаки божевілля, її помістили в лікарню для душевнохворих, де вона й померла через кілька місяців, до останньої миті життя, повторюючи ім’я Френсіс. Хто ж була ця американка і чому вмерла з ім’ям Френсіс на вустах? Невже прокляття Шекспіра має таку містичну силу, як прокляття єгипетських фараонів? Делія Бекон,однофамільця англійського філософа Френсіса Бекона, сучасника Шекспіра,належала до тих літературознавців, котрі висунули припущення, що Вільям Шекспір не є автором драматичних шедеврів, що «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Король Лір» та інші п’єси написав не він, а хтось інший, хто мав кращу освіту, міг подорожувати, користуватися літературними пам’ятками та й з походження був щонайменше граф… Так виникло так зване «шекспірівське питання». на «роль»Шекспіра за останнє століття було висунуто понад 30 претендентів, серед яких був і Френсіс Бекон (саме його вважала автором драматичних шедеврів американка Делія Бекон). Але минув час, і так звані літературні сенсації перейшли до розряду наївних припущень, хоча, на жаль, і до сьогодні намагаються «похитнути»надгробок Шекспіра, як це спробувала зробити в ХIХ ст. Делія Бекон, яку полонила нав’язлива ідея,нібито в гробниці Шекспіра захована відповідь на «шекспірівське питання». Вони і подібні до неї літературознавці шукають велич авторства в спеціальній освіті,в походженні, в небилицях, у будь – чому, окрім геніальності, котрає або її немає з пелюшок. Щоправда, не треба забувати вислів американського винахідника Томаса Едісона: «Геній – це п’ять відсотків таланту й дев’яносто п’ять відсотків щоденної праці».
Вільям Шекспір був людиною геніальною, свій талант він помножив на титанічну інтелектуальну працю, тому й став автором таких шедеврів,як «Ромео і Джульєтта», «Гамлет» і т. і.
.13. Українські перекладачі творчості В. Шекспіра (слайд).
Літературний диктант.
1.Коли і де народився Шекспір?
(23 квітня 1564 року в Страт форді – на – Ейвоні).
2.Яку освіту отримав майбутній письменник?
(Закінчив граматичну школу).
3.Де відбулося перше знайомство Шекспіра з театром?
( У рідному місті).
4.У якому віці Шекспір одружився?
(18 років).
5. Як склалася театральна кар’єра Шекспіра?
( Був суфлером,драматургом, актором).
6. Як називався театр Шекспіра?
( «Глобус»).
7. Скільки п’єс написав драматург?
( 37).
8. Скільки сонетів належить його перу?
( 154).
9. Хто перекладав твори Шекспіра українською мовою?
(М. Рильський, Д.Павличко, В. Мисик, П. Куліш та інші).
